Seven years ago, I met Max. We shared a dream of living in an old house, renovating it, and making it an art place. We wanted to live far from urban noise, so we found a hamlet, which didn't even have a name, and the bus to get there ran only twice a week, early in the morning. We rescued a puppy and a kitten from the street, and named them Mary and Christmas. The nearest shop was 15 km away, in a town called Zoria (which means "morning star"), and we would get there by bikes, with Mary always coming along. Max was repairing the stove while I was covering walls with clay, and we always took breaks for music improvisation. I dreamt of having a weaving and sewing studio to explore and develop Ukrainian ethnic clothing. Max was a musician. He believed that your lifestyle defines your vibrations, and you can make good and interesting music only if you vibrate accordingly. I think it was true.
Сім років тому я познайомилася з Максом. Ми розділили мрію про життя на хуторі в старому будинку, реставрувати його та перетворити на мистецький простір. Ми хотіли жити подалі від міського шуму, тому знайшли хутір, який навіть не мав назви, і автобус туди їздив тільки двічі на тиждень, рано вранці. Ми взяли цуценя і кошеня з вулиці і назвали їх Мері та Крісмас. Найближчий магазин був за 15 км у місті під назвою Зоря, і ми їздили туди на велосипедах, завжди разом з Мері. Макс ремонтував піч, поки я покривала стіни глиною, і ми завжди робили перерви для музичних імпровізацій. Я мріяла про власну студію ткацтва та шиття, щоб досліджувати та розвивати український етнічний одяг. Макс був музикантом. Він вірив, що спосіб від способу життя залежать твої вібрації, і хорошу та цікаву музику можна створити тільки якщо вібруєш відповідно. Я думаю, це була правда.
